null

Білоцерківська загальноосвітня школа I-III ступенів №5

Середа, 13.12.2017, 23:32
| RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Test category » Спілкування учнів! » Ти і міліція - 2 (Як говорити з працівниками міліції)
Ти і міліція - 2
sidДата: Понеділок, 29.04.2013, 13:46 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Запам’ятай! Згідно з чинним законодавством твоє затримання за підозрою у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверни на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час твого затримання. Протягом 72 годин міліція зобов’язана або звільнити тебе або доставити до суду, яким приймається рішення про можливість твого подальшого перебування під вартою. 
      Копію протоколу про затримання одразу після його складання міліціонер повинен вручити тобі разом із письмовим переліком передбачених для затриманого прав. У жодному разі не викидай копію протоколу, для твого адвоката це дуже важливий документ. 

        Крім цього, ти також маєш право: 
      – одразу після затримання написати скаргу начальникові райвідділу міліції про допущені його підлеглими порушення твоїх прав. Така скарга має бути прийнята черговим чергової частини й при тобі зареєстрована у відповідному журналі; 
      – вимагати надання тобі медичної допомоги. Для цього черговий зобов’язаний викликати до тебе бригаду «швидкої допомоги», лікареві якої ти повинен поскаржитись на незаконне застосування міліцією щодо тебе фізичного насильства. Лікар, крім надання допомоги, має зафіксувати завдані тобі тілесні ушкодження (навіть незначні) і твої пояснення, яким чином ти ці тілесні ушкодження отримав; 
     – вимагати, щоби співробітники міліції невідкладно повідомили про твоє затримання одного з членів родини. Міліціонери зобов’язані це зробити, вимагай, щоби вони зробили це при тобі, не вір запевненням: «Ми вже батькові передзвонили, сказав, що завтра прийде». Перебування близьких у райвідділі є запорукою коректного ставлення до тебе. 

       Усвідом, що міліція не затримує людей заради своєї розваги. Тебе підозрюють у скоєнні злочину, і, мабуть, так склалось, що для цього є певні підстави. Міліція має намір здобути підтвердження таких підстав і оформити їх документально. Ти впевнений у своїй невинуватості, але подекуди міліціонери таки отримують від невинуватих липові зізнання. Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже складно, але дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації: умовляння чи залякування. 
       Наприклад, тобі можуть сказати, що в сусідньому кабінеті дає пояснення свідок, який бачив, як ти скоїв злочин, і тепер тобі не уникнути покарання. Як альтернативу, опери можуть запропонувати самому написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому твоєму затриманні, і ти спокійно поїдеш собі додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для тебе головне – бути звільненим. А вирвавшись із райвідділу, ти зможеш відмовитися від написаного (в принципі це дійсно так) і взагалі досвідчений адвокат тебе у будь-якому разі «витягне». Завжди виважено й навіть критично стався до подібних пропозицій і не піддавайся на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у твоєму звільненні. Написана тобою «покаянка» необхідна міліції як доказ твоєї вини і додаткове обґрунтування необхідності твого взяття під варту. 
      Не будь наївним і не вір запевненням міліції, що ти скоїв незначний злочин і тобі за це нічого не буде, – тільки штраф. Навіть якщо це й так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності твоєї біографії не прикрасить і навіть може призвести до певних обмежень твоїх прав. Ти не скоював злочин – так не бери на себе чужу провину.

Додано (29.04.2013, 13:45)
---------------------------------------------
Гадаю, ти вже дещо зрозумів і не маєш намірів перевіряти на своєму досвіді правдивість телесеріалу «Глухар». Тому стисло підведемо підсумки і ще раз повторимо правила поведінки у спілкуванні з міліцією: 
      – своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання; 
      – без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості; 
      – у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору; 
      – про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат; 
      – я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу; 
      – я не підписую не заповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання: 
      – я не винуватий, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину; 
      – я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення. 

        Ситуація 7. Побиття в міліції 

       Про це говорити важко і неприємно, але необхідно. Така правда нашого сьогоднішнього існування у цій країні. Побиття громадян та застосування катувань у міліції – явище, на жаль, досить поширене. І причина тут одна – міліціонерам необхідно за будь-яку ціну отримати від затриманого зізнання, пресловуту «явку з повинною». В Україні до теперішнього часу є актуальним афоризм сталінського прокурора Андрія Вишинського: «Зізнання – цариця доказів», і, вірогідно, ближчим часом ситуація на краще не зміниться. 
       Тому ще декілька порад. Під час перебування в службовому приміщенні запам’ятай імена міліціонерів, які тебе били (вони ж спілкуються між собою). Постарайся залишити докази свого перебування та побиття в кабінеті: якщо пішла кров, – забризкай нею покриття підлоги, непомітно зроби мазок кров’ю на днищі стільця або заховай закривавлену носову хустинку десь за шафою чи батареєю опалення. Можна потім зробити відповідний аналіз крові, і це буде як доказом того, що тебе побили, так свідченням того, що ти взагалі перебував у службовому кабінеті райвідділу (є в міліціонерів така звичка – стверджувати, що вони бачать тебе вперше). 
        Зімітуй втрату свідомості або нестерпні болі в серці – нехай викликають лікаря. Не соромся голосно кликати на допомогу – це не боягузтво, а засіб самозахисту. По-перше, у коридорі можуть бути люди, а це – свідки, по-друге, жодний керівник не зацікавлений у скоєнні надзвичайної події у своєму підрозділі, а тому якщо почує, то також прийде тобі на допомогу. Та й не всі ж міліціонери нелюди, серед них багато таких, хто засуджує жорстокість своїх колег, і буде вимагати від них припинити знущання. 
        Якщо від тебе під катуваннями вимагають щось написати і підписати, а всі попередні заходи не дали очікуваного результату, – пиши й підписуй, це краще, ніж залишитися калікою. Але умисно викриви свій почерк (пиши з нахилом літер уліво або почерком «першокласника», акуратно виводячи кожну літеру) і постав нестандартний для тебе підпис. Міліціонери твого почерку не знають, а звіряти проставлений під протоколом підпис з підписом у паспорті звички не мають.

Додано (29.04.2013, 13:46)
---------------------------------------------
У подальшому довести той факт, що тебе побили саме в міліції (а не до приходу у райвідділ чи після виходу з нього) і притягнути катів у формі до відповідальності досить складно – свідки твого побиття відсутні, а міліціонери проти себе свідчити не збираються. 
        І все ж таки, якщо тебе побили, то необхідно
       – невідкладно зафіксувати факт отримання побоїв. Звернись до травматичного пункту лікарні або, ще краще, виклич бригаду «швидкої допомоги» прямо до будівлі райвідділу. Під час виклику повідом диспетчера на телефоні: «Був побитий у такому-то райвідділі міліції, втрачаю свідомість, не можу самостійно пересуватись». Після прибуття лікарів вимагай ретельної фіксації всіх завданих тобі тілесних ушкоджень, навіть незначних. Зверни увагу лікарів на особливі травми – сліди від наручників, опіки від застосування електрошокера тощо. Поясни лікарям, що ушкодження тобі завдали працівники міліції і вимагай госпіталізації, а в подальшому – надання довідки про результати проведеного медичного огляду; 
      – одразу звернись до органів прокуратури з відповідною заявою (навіть і вночі, там повинен бути черговий). У прокуратурі вимагай направлення на проведення судово-медичної експертизи, яка встановить ступінь, час та характер завданих тобі тілесних ушкоджень. До бюро судово-медичної експертизи необхідно прибути з направленням прокуратури, паспортом і, при наявності, медичною довідкою, яку тобі видадуть у травмопункті; 
      – факт твого перебування та побиття в міліції повинні засвідчити якомога більше людей, тому коли ти вийшов із райвідділу, одразу звернись за допомогою до перехожих, краще до жінок, по можливості запиши їхні прізвища та адреси проживання – це твої свідки. Якщо тебе біля райвідділу вже чекають рідні, друзі чи знайомі – нехай вони сфотографують тебе та отримані тілесні ушкодження на мобільний телефон. Близькі родичі повинні одразу написати заяву на ім’я начальника райвідділу про твоє побиття його підлеглими (таку заяву зобов’язані прийняти в міліції і через 10 днів надати відповідь про результати її розгляду); 
      – обов’язково заручись допомогою від фахівця в галузі права – звернись до адвоката, який буде захищати твої інтереси; 
     – будь наполегливим у відстоюванні своїх прав. Якщо вважаєш, що розслідування за фактом твого побиття проведене незадовільно, оскаржуй дії посадових осіб у вищестоящих інстанціях, звернись за допомогою до засобів масової інформації. 

       І наостанок – бажаю тобі ніколи не потрапляти в такі ситуації, але бути до них підготовленим необхідно. Хай щастить!
 
 
Володимир Батчаєв | www.umdpl.info.

 
Форум » Test category » Спілкування учнів! » Ти і міліція - 2 (Як говорити з працівниками міліції)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Школа №5 © 2017